Мертвые души хоть слышат, не слушают,
И на работе что есть их, что - нет,
Мертвые души исправно лишь кушают
И регулярно идут в туалет.
Мертвые души идут за зарплатою,
Мертвые в штате прилежно стоят,
Разве ж признают себя виноватыми? -
Мертвым припарки ничем не грозят.
Мертвые знают, они только числятся,
И потому им работать не в кайф.
И потому они месяц за месяцем
Если приходят, то только пить чай.
Мы удивляемся, клерки, мол черствые,
Дело не движется уж много лет,
Мертвых полно в министерстве Абсорбции,
В каждой комиссии их кабинет.
Мертвые души вещают на радио,
Телеведущий берет интервью,
Слушая мертвых, душа не нарадуется
Как они любят и верят в страну.
Как они все превосходно устроили,
Как под руками работа кипит,
Как они дружно усилья утроили,
Телеведущий, да вот, подтвердит.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
