Вже Ісуса засудили,багряницею покрили,
Бога-Сина бичували і терниною вінчали.
Мати Божа з ним терпить,серце крається, болить,
Бачить Синову дорогу , просить помочі у Бога.
Людська ненависть зростає, хрест на плечі накладає
Гріх Царя в обличчя б"є,торжествує і плює.
Мати думає про сина,їй ввижається дитина:
Добра, чуйна,не зрадлива,і покірна й справедлива.
Ісус вперше упадає,Мати Божа завмирає,
Просить Бога і благає,бо надію в серці має.
Доки дійдуть до кінця,то пом"якнуть їх серця,
Сина Божого не вб"ють,гріх на душу не візьмуть.
Ось дорога повертає,Матір Сина тут чекає,
Погляд Йсуса заяснів,свою Маму він зустрів,
Я з тобою любий Сину,дорога моя дитино,
Хочу я життя віддати,щоб Тебе урятувати.
Киринеєць приступає,нети хрест допомагає
Ісус тяжко поступає,слід кривавий залишає.
Мати Божа у знемозі ,на отій страшній дорозі,
Плаче бідна і ридає,бо невинний Син страждає.
Бруд Ісуса покриває,а піт очі заливає,
Верніка приступає і обличчя витирає.
Мати Божа добре знає,хто з Ісусом співстраждає,
Нагороду в небі має,того Бог благословляє.
Ісус знову упадає,Він болючі рани має,
Мати Божая терпить, Сина Біль Її болить
О мій Сину дорогий,який в Тебе хрест тяжкий,
Як би я твій Хрест понесла,була б легша путь та хресна.
Серед хвиль гріха і крові заяснів потік любові,
То жінки побожні плачуть,бо тяженьку муку бачуть
Божа Мати плаче з ними,над стражданнями страшними,
Над Ісусом і над нами, і над людськими гріхами.
Ісус втретє упадає,та встає і поспішає
Волю Божу він сповняє ,чашу страсну допиває.
Мати з Сином співстраждає,та іще надію має,
Що зупинять смертну путь,Сина Божого не вб"ють.
Вийшли на Голготу гору,Цар показує покору,
Одяг з нього там зривають, рани Божі обнажають.
Мати Божа задрижала,бо Ісуса біль пройняла,
Ой дитино моя мила,я б Тебе від всіх закрила.
Жертву підняли на Хрест,плачуть Ангели з небес,
Бог на Сина споглядає і його життя приймає.
Серце рветься із грудей,Він спасав усіх людей,
Сину мій,моє життя,як без Тебе буду я.
Вже Ісуса з Хреста зняли,Тіло Матері віддали,
Син на лоні спочиває,Мати тужить і ридає,
Мертве Тіло пригорнула,ще раз біль страшну відчула,
Сиротою Матір стала,Йсуса Богові віддала.
Сама Тіло зповила,сама в гріб Його зложила,
Останній раз поцілувала, і все життя його згадала,
Згадала Ясла й Вефлиєм,як славно стрів Єрусалим,
Ніде Ісуса не прийняли,в чужому гробі поховали.
Ісус за нас життя віддав, за гріх людський Він постраждав,
І щоб могли ми вічно жити,Бог мусів кров свою пролити,
О Мати Божа,Ти страждала,своє дитя на смерть віддала,
Та волю сповнила з небес,з Ісусом разом йшла на Хрест.
Зоря нова над світом стала,як Слава Божа з гробу встала,
Усі апостоли радіють,щаслива Матінка Марія,
Простила всіх,як Син простив і любить нас,як Він любив,
І радість ллється із небес,Твій Син Воскрес,Христос Воскрес!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! 11/9/1912
Мария Круль,
USA
Здравствуйте,меня зовут Мария.Я,никогда не писала стихов,даже в юности.Года 2 назад,вдруг,ночью,в голове начали складываться стихи.Все стихи на религиозную тематуку,других у меня нет.Я пробовала нaписать хоть один стих,про людей,которые очень дороги моему сердцу,но ничего не получается.Стихи про Бога,идут легко и быстро.Буду очень благодарна за коментарии.Спасибо. e-mail автора:ma71jur@yahoo.com сайт автора:личная страница
Прочитано 2680 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : За межой межа... жизнь спешит дорогой - Людмила Солма *) примечание:
Нашим мамам, рождения 20-х годов, по жизни непросто жилось...
Но, негасимый свет их душевного тепла, доброты и неиссякаемой
любви до сих пор согревает нас.Светлая память- жизнь даровавшим,
кого уже нет с нами- но кого мы искренне любим
и благодарно помним сыновней и дочерней верностью.
И хочется добавить еще и следующее:
Не читайте пожалуйста это стихотворение так уж буквально - в нем более смысловых метафор и аллегорий, чем в буквальном прочтении. Его читать нужно не глазами, а душой и сердцем. Так "сума или котомка" - это душа и сердце материнские; а "нищенские крохи" - это те радости, что скупо ссужала лично ей судьба по жизни, но именно ими-то так щедро и делилась душа матери - и с нами, и окружающими её людьми, раздавая всю свою душевную чистоту и доброту без остатка. "мрачные потемки" - это те житейские тяготы, что так обильно сыпались порой на наших матерей. "Скромность утех" - это её умение стоически сносить жизненные горести и беды с оптимизмом: именно "радуясь сквозь слезы и печалясь в смехе". Она в любых самых сложнейших жизненных перипетиях была спасительным островком оптимизма и надежды, её вера не умерла от безысходностей "непрухи" и передалась нам, её детям - вера и доброта с любовью. Вот только рано она ушла от нас... матери всегда почему-то уходят слишком рано... - независимо от возраста. Нашей мамочке было 68 лет... но Господу, наверное, лучше знать - когда и кому, в какой час быть призванным к Нему. А, нам всем её так не хватает - её детям и внукам. Вечная и светлая память нашей дорогой мамочке...